Режисерка Каролі Фаржа випускає нові роботи не дуже часто, але кожна з них заслуговує особливої уваги. Це стало зрозуміло з її дебютного повнометражного фільму “Помста” / Revenge 2017 року, який зібрав багато гарних відгуків звичайних глядачів та критиків. Цікаво, що Фаржа самостійно написала сценарій і займалася режисурою, тобто в неї був повний творчий контроль. Можливо, саме це дозволило стрічці вийти настільки чутливою та ледве не монументальною у своїй історії.
Нова робота режисерки – “Субстанція” / The Substance робить кроки ще далі. Це водночас неймовірно естетичне та до ознобу огидне кіно, в якому майже все на ідеальному рівні. І яке точно викличе у вас емоції та думки, від яких ви не зможете легко позбавитися.
| Назва | “Субстанція” /The Substance |
| Жанр | трилер, боді-горор |
| Режисер | Каролі Фаржа |
| У ролях | Демі Мур, Маргарет Квеллі, Денніс Квейд, Оскар Лесаж, Пепе Балдеррама та інші |
| Студії | Blacksmith, Working Title Films, Mubi, Metropolitan Filmexport |
| Хронометраж | 2 години 21 хвилина |
| Рік | 2024 |
| Сайт | IMDb |
Актриса Елізабет Спаркл (Демі Мур) живе життям, про яке багато хто може тільки мріяти. В неї є своя зірка на Алеї Слави, стабільна робота ведучою фітнес-шоу, шикарні апартаменти та любов глядачів. Однак коли їй виповнилося 50 років, сувора реальність дала про себе знати. Керівник шоу Гарві (Денніс Квейд) вважає, що Елізабет стала занадто старою, щоб задовольняти глядачів своєю зовнішністю, тому планує звільнити її та знайти молоду заміну. Жінка шокова подібним розвитком подій, але випадково дізнається про загадкову речовину, яка дозволяє створити з клітин людини ідентичного клона, ідеальну молодшу версію. Елізабет погоджується на участь в програмі “Субстанція” – так з’являється її клон С’ю. Дві жінки ділять одну свідомість, бо головній героїні доводиться постійно міняти тіла: один тиждень вона живе в образі молодої С’ю, інший – зрілої Елізабет. Але хиткий баланс починає руйнуватися, коли життя С’ю поступово стає основним. І це призводить до жахливих та невиправних наслідків.
Фільм приваблює вже на рівні трейлерів, постерів та інших промоматеріалів. Всі вони вирізняються та приковують до себе увагу. Коли автори не бояться помістить на постер одразу декілька різних сцен, зазвичай це гарна ознака, бо свідчить про високу якість режисури та загальну наповненість стрічки.
Так і виявилося: “Субстанція” / The Substance виглядає пречудово. Знімальна команда робить акцент на симетрію у кадрі, контрасті кольори та декорації, які поєднують в собі буденність та щось з інших світів. Мало є настільки ж гарних фільмів, як цей. Однак Фаржа не перетворює все у гарне зображення заради гарного зображення, зовсім ні. Навіть охайність знімання має окремий сенс, який додаткової розкриває головні ідеї історії.
На кожен прекрасний момент у “Субстанції” / The Substance знайдеться щось огидне, бо це ще й один з найкращих боді-горорів останніх років. Краса та огида людських тіл у стрічці завжди йдуть поряд, а камера не щадить глядачів та демонструє вади та хворобливі моменти без будь-яких обмежень. Дуже часто під час перегляду хочеться заплющити очі або втиснутися сильніше у крісло. Прямо під час сеансу люди активно та гучно викрикували, деякі не витримували та залишали кінозал. “Субстанція” – фізично важке для перегляду кіно, будьте готові до цього.
Однак існує думка, що краса завжди знаходиться десь поруч з деформацією, що ці два поняття нерозривно повʼязані та не можуть одне без одного. По-справжньому прекрасні моменти вийде побачити лише на тлі чогось дійсно мерзенного. Але деяким людям простіше заплющити очі або переслідувати конвенційні стандарти краси, навіть якщо вони не резонують з внутрішнім світоглядом. Тиск суспільства занадто високий навіть у буденному житті, що вже й казати про різноманітних публічних осіб. “Субстанція” / The Substance бере ці комплексні думки та подає настільки складно та грамотно, що аж трохи дивуєшся, наскільки гармонійно все вийшло.
Бо окремі елементи стрічки зовсім не нові, скоріше навпаки. Історії про клонів, гонитву за красою, жорстокість шоубізнесу та кризи особистості виходять постійно. Та й після “Субстанції” точно будуть виходити далі. Якщо спробувати позначити головні джерела натхнення, то це будуть “Реквієм за мрією” / Requiem for a Dream, “Портрет Доріана Грея” та фільмографія Девіда Кроненберга. Фаржа не намагалася створити щось цілком з нуля. Але те, як вона все переосмислила та подала, заслуговує виключно овацій.
Навіть акторські таланти Демі Мур у контексті історії “Субстанції” / The Substance розкриваються перед глядачами під новим кутом, навіть виходять на метанаративний ступінь. Адже історія вигаданої актриси Елізабет Спаркл своєю основою сильно резонує з реальним становищем справ у житті Мур. Можливо, цей резонанс дозволив їй зіграти ледве не найкращу роль у житті. Квеллі в “Субстанції” також на висоті, але сценарій заганяє її у трохи стереотипний образ, дозволяючи розкритися повноцінно лише ближче до фіналу.
А ось сам фінал – це єдиний, але все одно відчутний мінус стрічки. Останні сцени не додають жодних нових сенсів, лише базують на думках, які кіно вже висловило раніше більш креативним чином. Замість цього в останні хвилини “Субстанції” / The Substance всім заправляє шок заради шоку, боді-горор без жодного інтелектуального навантаження. Фанатам цього гротескного піджанру може навіть сподобатися, але в цілому зміщення акцентів псує загальні враження, помʼякшує напругу, яку стрічка ідеального відбудовувала до цього.
Якби не фінал, “Субстанція” цілком могла б отримати звання найкращого фільму року. Вона сповнена цікавих візуальних метафор та унікальної естетики. Сценарій дає лише мінімально необхідну інформацію, залишаючи багато простору для власних інтерпретацій. А це критично важливо для горорів, про що, на жаль, забувають багато режисерів. Навіть сценарний фундамент про клонів “Субстанція” / The Substance трансформує на предмет обговорень. Адже за концепцією і людина-матриця, як називають в “Субстанції” оригіналів, і клон – це насправді щось єдине, з однією свідомістю. Однак події кіно не раз змусять задуматися над цим твердженням.
“Субстанція” викликає шалений вир думок, яким не заважає жодне почуття огиди. Ви милуєтеся окремими кадрами та сценами попри загальну відразу, аналізуєте побачене навіть при всіх спробах авторів відвернути вашу увагу гротеском і жорстокістю. Гра на контрастах робить будь-який художній твір значно краще. І “Субстанція” / The Substance – це еталонна гра на контрастах в усьому.
