У сьогоднішній статті ми зібрали невелику підбірку гучних випадків зі світу технологій, які останніми роками, хоч і з різною інтенсивністю, але залишаються у “полі зору”. Чимало з них вже навіть встигли суттєво набриднути щоденними нагадуваннями про себе. А дещо, попри доволі скромні показники появи “на перших шпальтах”, все одно може суттєво вплинути на наше життя у майбутньому. А тепер трохи детальніше про такі технології.
Не буває занадто швидкого з’єднання з інтернетом
Швидкий обмін даними – не нова історія. Розвиток тих чи інших технологій вимагає певних покращень не лише у швидкості, але стабільності та зменшенні затримки передачі сигналу. Останніми роками одним з нових еволюційних кроків покращення з’єднання став стільниковий зв’язок.
5G-мережі були представлені влітку 2016 року, а впровадження почалося ще за три роки — у 2019. Тобто, вже щонайменше п’ять років так чи інакше, але поточний лідер швидкого мобільного з’єднання з’являється у новинних заголовках. І декому одразу здавалося, що про LTE ми скоро забудемо, як до цього це сталося з 3G. Але ні.
Впевнений, багато наших читачів пам’ятають перші презентації стандарту та пристроїв з підтримкою 5G. Цікаві промоматеріали обіцяли, що найближчим часом нові мережі суттєво змінять життя, з роботами в операційних, якими керують з іншої частини світу, та FPS-іграми у потягах. Реальність видалася трошки іншою.
На практиці перші випробування 5G-мереж потішили лише з певними пристроями та за умов прямої видимості нових веж. Тобто з флагманським смартфоном та у безпосередній близькості до відповідної антени дійсно можна було побачити швидкість передачі даних у понад гігабіт чи два. Це для багатьох міст і навіть країн ще те завдання, коли йдеться про звичайне дротове з’єднання, а з 5G такі цифри можна було побачити прямо на вулиці.
Втім, варто було опинитися за рогом, як швидкість падала до показників LTE, а банальний індикатор 5G споживав більше ресурсів, ніж хотілося б. Пам’ятаю, дехто з перших оглядачів навіть просто залишався з LTE, адже так і швидкості вистачало на буденні справи, й смартфони при цьому довше працювали.
Наразі ж поширеність 5G значно більша. Але чи вплинуло це на повсякденне життя так, як обіцяла реклама? – Навряд. Навіть у країнах з великим покриттям, так само можна побачити LTE, щойно користувач опиниться поза великим містом, а зв’язок так само може перериватися на трасах чи в тунелях.
В Україні велике впровадження 5G наразі навряд є пріоритетом. Однак подібні роботи ведуться й оператори все ж планують оновлення.
Своєю чергою і локальні мережі не стоять на місці. Як мінімум у великих містах різних країн інтернет-провайдери все частіше надають користувачам можливість перейти зі 100-мегабітного з’єднання на гігабітне. Але для покращення досвіду роботи користувачу необхідно оновити й старенький роутер. Актуальний стандарт Wi-Fi 7 та відносно нові Mesh-системи якраз мають допомогти з цим.
Насправді для гігабітних підключень доволі непогано пасували й пристрої стандарту Wi-Fi 6 та 6E. Якщо не говорити про геть базові моделі, то для невеликих помешкань та за умови правильного розміщення, один роутер цілком спроможний забезпечити не лише пристойний зв’язок, але й не втрачати багато швидкості, щойно клієнт опиниться за стінкою. І це дійсно помітно при завантаженні великих файлів, стримінгу відео та одночасній роботі багатьох клієнтів.
Однак і тут є чимало умов та нюансів. Далеко не всі користувачі поспішають оновлювати не те щоб роутери, але й свої ґаджети. А для того, щоб дійсно відчути поліпшення від зміни домашньої лінії, все ж потрібна повна підтримка усіх пристроїв. Ще й локальне впровадження стандартів має певний вплив.
Для прикладу, Wi-Fi 7 ще не сертифіковано в Україні, тому навіть придбавши новий роутер та маючи відповідний, скажімо, новий смартфон з підтримкою цього стандарту, мережу 6 ГГц клієнти не побачать. Це, звісно, не зупинить ентузіастів, які можуть “змусити” все запрацювати, як свого часу було з діапазоном 5 ГГц. Проте звичайний користувач навряд витрачатиме час на такі досліди. І насправді це тимчасове питання, й відносно скоро нові стандарти запрацюють і у нас.
Mesh-системи також стають все популярнішими. Складаючися з двох, трьох і більше точок доступу, такі системи тепер зустрічаються не лише у великих офісах, але й чудово допомагають і побутовим користувачам (власникам великих квартир та приватних будинків). Виробники охоче презентують нові варіанти готових рішень та додають підтримку технології у практично кожну нову модель “поодиноких” роутерів. А стадії ремонту великих помешкань все частіше передбачають інфраструктуру для дротового з’єднання точок доступу, щоб скрізь все як слід працювало.
Й вже важко уявити виставку CES, яка традиційно починається одразу після новорічних вихідних, без анонсів нових Wi-Fi-систем. А оскільки такі речі навряд чимось замінять найближчими роками, ці пристрої з нами надовго, та і їх поступовий розвиток точно не дозволить їм “випасти” з порядку денного.
Супутниковий зв’язок “для кожного”
Два останні покоління iPhone допоможуть власнику викликати екстрені служби порятунку там, де немає покриття мережі стільникових операторів. І саме завдяки супутникам. Наразі покриття та функціональність доволі обмежені, й поки що не зовсім зрозуміло, скільки все це буде коштувати (з першими моделями компанія не бере гроші за користування впродовж трьох років).
Але покласти початок розвитку такого підходу вдалося. Шаленої гонитви з конкурентами не сталося, однак флагмани Huawei, які з’явилися майже одночасно з iPhone 14, не забарилися з підтримкою.
Наразі усі великі виробники чипів для смартфонів встигли анонсувати роботи над такою функціональністю. Qualcomm, MediaTek та Samsung найближчим часом презентують свої рішення, в Android 15 з’явиться підтримка (за даними анонімних джерел Pixel 9 вже матиме таку функціональність), й більша кількість смартфонів також зможе запропонувати щонайменше екстрений супутниковий зв’язок.
Ба більше, SpaceX вже активно тестує функцію Direct to Cell, яка забезпечить не лише текстові, але й голосові повідомлення, обмін файлами тощо. Звісно, на адаптацію підуть роки, й навряд критична необхідність у супутниковому зв’язку раптом з’явиться у кожного. Проте мати таку опцію у специфічних випадках (експедиціях, кемпінгу, тривалих мандрівках тощо) все ж буде дуже зручно.
Причому у випадку з Direct to Cell, технологія не має потребувати додаткових антен. Тобто працюватиме з будь-якими смартфонами.
І оскільки я згадав про SpaceX та супутниковий зв’язок, складно не пригадати Starlink. На жаль, для більшості українців така компанія та її послуги стали відомими через повномасштабне вторгнення росії. Але початковою метою терміналів все ж є звичайне цивільне використання – отримати доступ до Мережі там, де немає наземних ліній.
За допомогою відносно недорогого термінала, невеличка хатинка у горах, куди можна приїхати на вихідні, легко може бути забезпечена відносно швидким інтернет-з’єднанням. І Starlink – не єдина компанія, яка надає такі послуги. Ми вже розповідали, що Amazon готує Project Kuiper. Але й без нього є декілька компаній, які вже надають такі послуги, щоправда, переважно комерційним та державним замовникам.
Поточні успіхи Starlink та вже відносно доступні ціни (менше як $100/міс) лише спонукатимуть чинних та потенційних конкурентів. Тож цілком можна розраховувати на появу все більшої кількості провайдерів та ширше використання супутникового зв’язку в абсолютно різних сценаріях.
IoT, “розумні” будинки та ґаджети
Наявність Wi-Fi у кондиціонері чи колонка з голосовим помічником, який розважає дітей кумедними звуками за їх запитом, вже стали звичними речами. Ще є камери у дзвінках на вхідних дверях, домашнє освітлення з реакцією на рух, охоронні системи з керуванням через смартфон, програмовані кухонні прилади, холодильники з вбудованими моніторами, а телевізор без SmartTV в принципі вже перейшов у розряд екзотики.
Ба більше, для керування окремими пристроями вже є спеціальні протоколи зв’язку на кшталт Zigbee чи Thread. Підтримка коштує копійки, а кількість “розумних” ґаджетів невгамовно зростає. Ті ж самі виставки, як-от згадана CES, обов’язково демонструють все нові IoT-пристрої та способи зробити будинок “розумнішим”.
Загальна ідея все ще не змінилася – технології мають робити життя власника зручнішим. Наприклад: ранкова гаряча кава буде готова за 20 хвилин після спрацювання будильника; система охолодження реагуватиме на температуру та погоду; світло вмикатиметься автоматично за допомогою датчиків руху чи інших правил; система охорони активуватиметься, щойно в будинку нікого не лишиться і так далі.
Проте наразі у “розумного” помешкання є певні труднощі – підтримка та сумісність. Для того, щоб весь можливий парк пристроїв злагоджено працював, потрібен хаб, через який все буде керуватися. І поки що геть універсального варіанта, з яким пересічному користувачу буде легко розібратися, все ще немає. Велике ком’юніті ентузіастів, звісно, з радістю допоможе. Але є сумнів, що тим, кому зазвичай потрібна допомога з перенесенням даних зі старого на новий смартфон, вистачить бажання розбиратися з усіма новими стандартами, хабами та застосунками.
Проте зацікавленість у тематиці залишається. Великі виробники, хоча й доволі повільними темпами, але все ж впроваджують рішення. Так, “розумний” будинок можна починати “будувати” з Apple Home, Amazon Alexa чи Google Assistant. І у разі успішної інтеграції, кожен з цих варіантів, наприклад, увімкне гостьову мережу Wi-Fi чи вимкне світло на кухні з іншої частини будинку, лише за голосовою командою.
Якщо ж випадково натрапити на блог одного з ентузіастів, можна на години, якщо не більше, загубитися у кількості цікавих та відносно недорогих рішень для дому, які кмітливим способом змінюють погляди на звичайні побутові речі. І дуже хотілося б, щоб у майбутньому це все виправило початкові складнощі та набувало більшого розповсюдження. А головне — простіше працювало, адже масовий покупець, на жаль, все ще не має достатньої підготовки для налаштування деяких речей.
Тож поки що “розумні” будинки залишаються більше примхою tech-savvy-людей, а звичайні користувачі повільно опановують один-два IoT-ґаджети. Поки що! Хочеться вірити, що з часом виробники краще стандартизують та інтегрують такі речі у загальну систему, а оновлені пристрої в домівках дійсно зроблять побути зручнішим.
Носимі ґаджети все більше фокусуються на стані здоров’я власника
Одні з перших фітнес-браслетів не мали широкого поля для використання, й лише стежили за кількістю кроків, вібрували зі сповіщеннями та намагалися розбудити власника у заданий час. Однак поява перших “розумних” годинників мала все ж сильно змінити підхід. Частково це вдалося, й переглянути сповіщення чи швидко попросити годинник нагадати про важливу подію стало звичайною практикою.
Однак великою, якщо не найбільшою, частиною носимих пристроїв залишився моніторинг стану здоров’я власника.
До вже банального підрахунку кроків чи вимірювання пульсу, сучасніші моделі вже додали ЕКГ, вимірювання рівня сатурації в крові, контроль дихання тощо. Одночасно “розумні” годинники попереджають про проблеми з серцем, що в окремих випадках, за словами лікарів, рятувало життя пацієнтів. І на цьому все не зупинилося.
Не так давно Apple Watch (як найпопулярніший приклад) почали “розуміти”, що власник впав, про що можуть автоматично сповіщати екстрені служби та обрані контакти. Це особливо актуально для людей поважного віку, яким з більшою ймовірністю може стати зле. Таку ж функцію пропонують новіші моделі iPhone.
Заразом з кожною новою моделлю смартгодинників виробники приділяють все більше уваги фітнесу, збільшують можливості застосування під час занять різними видами спорту, ще й пропонують медитації для покращення ментального стану. Годинники нагадують, що користувачу варто зробити паузу в роботі й трошки пройтися, стимулюють більше гуляти, пропонуючи нагороди та ставлячи нові цілі, й хвалять власника за досягнення чергових майлстоунів.
Серед іншого, носимі ґаджети все ще намагаються опанувати вимірювання тиску. Компанія ASUS щойно представила Vivowatch 6 з такою функцією, а кожній наступній моделі Apple Watch чи Samsung Galaxy Watch інсайдери та аналітики потенційно приписують таку функціональність. І будьте впевнені, розробники над цим активно працюють.
Ще одна з таких речей, які топові бренди дуже хочуть додати в годинники – це вимірювання рівня цукру. Причому робити це неінвазивним методом. Розробки та випробування не втрачають інвестиції, а виробники все ще мають надію, що з часом це вдасть реалізувати та довести до належного рівня.
Такий напрямок розвитку носимих ґаджетів вже добре закріпився й має чималу підтримку користувачів. Тому анонси нових моделей останнім часом приділяють найбільшу увагу саме функціям, які пов’язані зі здоров’ям та спортом.
Складані смартфони (планшети, ноутбуки…)
Доволі цікаву нішу створили складані смартфони. Гнучкі дисплеї дозволили повернути хоч якесь різноманіття ринку (який, щоправда, й досі переважно формується з моноблоків). Таким чином до вибору додалися щонайменше два формфактори, які щороку збільшують обсяги продажів.
Їх поява була доволі гучною. Спочатку сам факт потішив фанів технологій, а потім… низка проблем (як з першим Samsung Galaxy Fold, захисна плівка внутрішнього дисплея якого виявилася важливішим елементом конструкції, ніж здалося, на перший погляд).
Тепер же Fold має декількох конкурентів від Google, OPPO, Huawei та інших. Кожен виробник по-своєму експериментував з форматом й знайшов своїх прихильників. “Фліпи” також повернулися, й очікувано стали більш іміджевим рішенням. Але головне – всі вони мають своїх покупців, й цього року загалом складані смартфони мають перетнути відмітку у 20 млн проданих одиниць.
Тривалий час лідерство у продажах залишається у Samsung, але конкуренти починають активно посилювати свої позиції, і найкраще це вдається Huawei завдяки високій увазі її “домашнього” ринку. А з конкуренцією додається зайвий стимул поборотися за покупця, тому флагманські процесори, захист від води та пилу, цікаві зовнішні та функціональні рішення, підтримку стилусів та багато іншого такі пристрої вже здатні запропонувати.
Але складані смартфони – не єдині пристрої з гнучкими екранами. Бренди обережно експериментують з форматами таких планшетів та ноутбуків. Зі зрозумілих причин, це поки що менший ринок, але повільними темпами він все ж просувається.
З найбільших техногігантів, які ще не “заскочили у потяг складаних пристроїв”, є й Apple. І навіть якщо вона долучиться до конкуренції, зовсім не факт, що найближчим часом популярність складаних смартфонів чи лептопів сильно збільшиться. Користувачам часто складно змінювати звички, а пристосуватися до нового формату роботи все ж доведеться. (За словами аналітиків, цього року на такі ґаджети від Apple можна не розраховувати.)
На шляху до популярності є ще декілька викликів. Складані пристрої конструктивно значно складніші, тому забезпечити такий самий рівень витривалості та ремонтопридатності, як у класичних моделей, важко. Також й висока вартість (як самих пристроїв, так і ремонту) не допомагає просуванню. Але будемо вірити у краще.
Віртуальна, доповнена та змішана реальності
Пам’ятаю перший Oculus та відчуття чогось дійсно нового. Якийсь додатковий час у виробників пішов на покращення базових параметрів та окремих можливостей. І ось сьогодні шоломи дозволяють зазирнути у віртуальний світ, доповнити справжній, або поєднати обидва варіанти. І тепер нема потреби сидіти біля комп’ютера, адже шоломи стали легшими, “навчилися” автономно працювати й, головне, опрацьовувати дані без сторонньої допомоги.
Як і можливостей, сценаріїв використання теж побільшало. Й хоча може здаватися, що такі шоломи переважно розважають користувачів, насправді VR-технології використовують військові для симуляції та навчання, досліджується їх користь у лікуванні певних захворювань та розладів, деякі дизайнери та інженери знайшли місце для використання VR тощо. Vision Pro в принципі може перетворити приміщення в один великий робочий простір.
Створюючи віртуальні всесвіти (“метаверси”), компанія Facebook навіть змінила назву – Meta. Саме настільки Марк Цукерберг вірить у віртуальні світи для зустрічей та спілкування. Також в них пропонуються віртуальні навчальні класи, “відвідування” виступів музичних гуртів, навчання та багато іншого.
І шоломи – не єдиний варіант, який пропонувався у цій галузі. Свого часу окуляри з невеличким дисплеєм Google Glass мали допомогти з навігацією, сповіщеннями, перекладом та іншим. Але якою б цікавою не була така ідея, зі стартовою ціною у $1 500, такі окуляри були задорогим експериментом для потенційних покупців. Хоча це й не завадило компанії підтримувати продукт протягом 10 років.
Але “розумні” окуляри на цьому не зупинилися. З актуальних пропозицій є, наприклад, колаборація Ray-Ban Meta. Це, на перший погляд, доволі класичні окуляри. Але мають невелику вбудовану камеру. Окрім очевидних функцій фотографування та запису відео, окуляри мають допомогти зі стримінгом, описом об’єктів перед користувачем (чим займається штучний інтелект), дзвінками та прослуховуванням музики.
На базі подібних рішень інші виробники та стартапи також експериментують з камерами та додатковим керуванням окремими функціями (для прикладу, згаданим відтворення музики) чи інтегруванням голосових асистентів. Таких варіантів більшає, однак сказати, що вони популярні та вже чітко сформували модель використання, все ж складно.
І, знову ж, як розповідають інсайдери, Apple має певну кількість прототипів окулярів. Як саме купертинський R&D-відділ бачить такий продукт, і чи з’явиться він взагалі, поки що точно невідомо. Але власний підхід Apple все ж було б цікаво побачити. Тому цілком можливо, що VR та AR ще навіть не почали “розганятися”.
Водії (майже) не потрібні, ДВЗ – теж
І до більших “ґаджетів”. Останні декілька років сильно змінили ринок автівок. Класичні ДВЗ з бензином чи дизелем, звісно, так само залишаються, й найближчим часом нікуди не зникнуть. Проте тепер у великих містах не треба довго чекати, поки повз промайне електрокар. Й стрімкий розвиток машин з електродвигунами та батареями приніс чимало змін цьому ринку.
Для початку, багато виробників підійшли до розробки з певним “футуризмом”. Відповідно, дизайн таких машин помітно відрізняється від “звичайних” транспортних засобів. Великі LED-панелі спереду та позаду, специфічний звуковий супровід руху, висувні ручки на дверцятах… Це все можна було побачити й раніше, але “концентрація” таких деталей найбільша саме у електричних автівок. Вже не кажучи про загальний дизайн, який нерідко наче “позичили” з комп’ютерної гри або фільму, події якого розвиваються у 2124 році.
Всередині салонів також є помітні відмінності. Окрім такого ж “футуризму” оздоблення, великі цифрові панелі приладів масово почали витісняти класичні саме з ростом популярності електрокарів, де такі встановлювалися за замовчуванням. І це не щось на кшталт старих зразків у Honda S2000 (чи ще раніших), або Lexus LFA, де цифрова панель була необхідністю. Тепер це вже дійсно великі екрани, які не просто показують швидкість та стан заряду батарей, але й допомагають з навігацією, керуванням мультимедіа, дзвінками та іншим.
Медійні екрани теж суттєво збільшилися. І якщо раніше, наприклад, грати в ігри в машині можна було лише після того, як власник (з відомим репером) завітав у West Coast Customs, то у нових Tesla це базова функціональність. Років 10 тому не кожна машина могла запропонувати хоча б 7-дюймовий дисплей для мультимедіа та навігації, а тепер в окремих випадках на центральній панелі мало не телевізори. Й до того ж керування базовими речами, як-от кліматичною системою чи нахилом спинки сидіння, може здійснюватися саме з цих сенсорних дисплеїв.
Що окремо може сподобатися, це зв’язок з новими машинами. І справа не лише у двосторонній системі охорони. Електрокари частково перетворили на ґаджети, які управляються зі смартфона. Відкривши застосунок можна побачити розташування автівки, заряд батареї, прогріти чи охолодити салон, подивитися зображення з камер у режимі реального часу тощо. І так, подібна функціональність є й з ДВЗ, але користувач скоріше побачить таке саме в електрокарі, де це стало відносно нормальною практикою, а не опцією “люксової” комплектації.
І ще однією цікавинкою, масове впровадження якої почалося з Tesla, стало автономне керування (або простіше – автопілот). Для окремих Штатів вже деякий час не є чимось екзотичним побачити на вулиці таксі без водія. Або навіть проїхатися у такому. Так само й з тими ж електрокарами, для прикладу, Tesla або Mercedes, які хоч і вимагають присутності водія, але все ж здатні майже самостійно відвезти його до вказаної адреси.
Наразі такі технології вимагають доопрацювань та не гарантують повну безпеку. Помилки трапляються, й, на жаль, з летальними наслідками. Проте автівки з такими функціями регулярно отримують оновлення та покращують свої “навички”. Тож не виключено, що в осяжному майбутньому все більше автівок не лише позбудуться ДВЗ, але й без проблем зможуть позбутися керма (до речі, такі концепти вже не раз демонстрували, а деякі планують незабаром запускати).
Якщо ж ви – фан автівок з ДВЗ, то не поспішайте засмучуватися через перехід на електротягу. Так, ЄС та окремі Штати планують зупинити продаж класичних авто з 2035 року. Час ще є, й пальне одномоментно не зникне з продажу (рік тому ми з Романом Мельниченко про це говорили у подкасті). Але й виробники авто вже починають обговорювати з урядовцями, що строки, можливо, потрібно буде переглянути, адже й попит на електрокари почав трошки згасати, й необхідної інфраструктури для повного забезпечення потреб може не бути.
І хай там як, тема електромобілів ще далека від свого піка. Час від часу нові моделі привертають багато уваги (як-от нещодавня “хвиля” старту постачання Tesla Cybertruck), електромобілі постійно ставлять нові рекорди максимальної швидкості та часу розгону 0-100 км/год (іноді десятками за раз), отримують незвичні можливості (Crabwalk у Hummer чи G-Turn у Mercedes), збільшують можливу дистанцію без “дозаправлення” тощо. Й ще більше уваги вони отримають, коли у продажі не залишиться інших варіантів.
Криптовалюти
Тут коротко. Варто ціні Bitcoin в черговий раз почати рухатися в ту чи іншу сторону, як лише лінивий про це не дізнається. Й хоча суцільний запал вже значно зменшився, криптовалюти не зникають. Звісно, це стосується не всіх “монет”, але все ж.
І так, наразі, ми все ще не живемо в такому світі, де розрахуватися за морозиво у першому ліпшому магазині можна “криптою”. Але й свої ніші такі валюти знаходять, поволі стаючи частиною фінансових систем.
Також тема Bitcoin як “наступного золота” теж залишається відкритою. І якщо у вас з цього приводу є цікаві роздуми – поділіться ними у коментарях.
Штучний інтелект (можливо) претендує на ваше робоче місце
Закінчимо найактуальнішим трендом сьогодення. Нещодавній запуск ChatGPT від Open AI став найгучнішою подією у світі технологій за останні пару років. Велика мовна модель вже спроможна розмовляти, як реальна людина. На презентації GPT-4o вона практично загравала з ведучим.
Тепер ШІ — обов’язкова частина будь-яких нових продуктів. Смартфони отримують генеративні можливості обробки фотографій, голосові асистенти з інтегрованими моделями LLM (великих мовних моделей) нарешті стають кориснішими та цікавішими, згенерувати музичну композицію чи пісню – абсолютно не питання. ШІ-функції дісталися ноутбуків, які отримали окрему кнопку для активації чат-ботів/ШІ-асистентів, софт розробників починає писати код за програмістів, переклад текстів прогресує на очах, математичні завдання вирішуються у вікні чата… Навіть поряд із терміном “загуглити” тепер використовується новий варіант – “GPT-шнути”.
Також з’явилися окремі ШІ-ґаджети. Невеличкі пристрої можуть кріпитися на одяг (Humane Ai Pin) або мати невеличку компактну форму (Rabbit R1). Вони працюють з LAM (Large Action Model), які не просто можуть поспілкуватися з власником, але й запускати музику, ставити нагадування, викликати таксі тощо. Ну, в теорії. На практиці такі ґаджети виявилися вкрай незграбними та не зовсім зручними, а практично всі їх функції могли б бути звичайним застосунком у смартфоні. Тож створити нову нішу ґаджетів їм поки що не вдалося й ШІ залишається “жити” у смартфонах та комп’ютерах.
І поки загрози звичним ґаджетам ШІ не становить, є інший цікавий аспект у цій темі. Скептики віщують чергову тотальну небезпеку для людства, щойно ШІ вийде з-під контролю. Про це попереджають навіть співробітники індустрії. Зайвих переживань також додали окремим професіям, на кшталт перекладачів чи юристів, чиї послуги зможуть надавати чат-боти (Голлівуд встиг пережити масштабні страйки сценаристів через це). Своєю чергою адепти з неймовірним захватом вже у повну силу використовують ШІ у повсякденній роботі та побуті.
Однак залишаються й певні питання. У прямому сенсі. Чат-боти не завжди точно відповідають на запитання чи “викручують” різну інформацію. Тобто запитавши щось специфічне, доля вірогідності у правильній відповіді все одно залишається на доволі високому рівні, але є невеликий відсоток помилок. Трапляється, що LLM практично вигадує відповідь чи якісь “факти”. Таке явище назвали “галюцинаціями”. Тож, так само як “гуглити” симптоми хвороби, у випадку проблем зі здоров’ям не варто остаточно покладатися на діагноз чат-бота й починати лікування, а все ж звернутися до справжнього лікаря.
І все ж, ігнорувати ШІ вкрай не варто. Як і з більшістю сучасних технологій, ШІ варто вивчати та шукати методи використання у власній професії вже зараз. Хто раніше навчиться правильно “промтити” (давати запити для ШІ) та креативніше підійде до використання, той з більшою ймовірністю дійсно збереже за собою робоче місце у майбутньому. Адже якщо не станеться “ШІ-апокаліпсиса”, то саме ці технології будуть актуальними ще дуже довго.
Замість підсумків
Тим, хто постійно слідкує за світом технологій, часом може здаватися, що дійсно цікаві події трапляються рідко. Але якщо придивитися, то щось нове, інтригуюче та захопливе відбувається постійно. Іноді це невеличкі дрібниці, іноді справжні прориви, а іноді просто кумедні історії. І поглянувши детальніше на, здавалося б, просте оновлення чергового смартфона, можна виявити значно цікавіші апдейти, ніж здалося на презентації. Власне, через це наша редакція й займається висвітлюванням найцікавішого зі світу технологій. І ми щиро сподіваємося, що ви також залишатиметесь з нами на “Межі”.