Здається у 2024 році фільмів та серіалів стало ще більше, а часу для їхнього перегляду – ще менше. Але чим ще займатися під час повітряних тривог, переховуючись у бомбосховищі чи коридорі, як не дивитися фільми на смартфонах, планшетах та ноутбуках! Тож редакція та автори "Межі" з задоволенням поділяться з читачами кращим з побаченого цього року.
Як і у випадку з іграми – знову ніяких правил. Хтось може назвати лише один фільм та/чи серіал, хтось може згадати декілька чи скласти власний Топ 10 найкращих кінопродуктів. Поїхали!
Тарас Міщенко, головний редактор "Межі"
Цей рік, у першу чергу, запамʼятався мені виходом "Дюна: Частина друга" / Dune: Part Two, адже Дені Вільнев знову не розчарував та майстерно зумів майже на 3 години перенести глядачів до пустель Арракіса. Продовженню вдалося закласти імпульс як мінімум ще на декілька фільмів, один з яких ще точно зніме Вільнев, та з огляду на вихід серіалу "Дюна: Пророцтво" / Dune: Prophecy, нас чекає значне розширення кіновсесвіту за творами Френка Герберта. Не знаю, що з цього вийде, але поки що мені подобається.
Серед інших кінотеатральних релізів цього року хотів би також виділити "Чужий: Ромул" / Alien: Romulus, як повернення до джерел фільмів "Чужий" після майже релігійних "Прометея" та "Заповіта" Рідлі Скотта. Феде Альварес не переймається месіанством тож "Ромул" вийшов класичним міксом наукової фантастики та фільму жахів, і судячи з відгуків критиків та глядачів, режисер вгадав з настроями аудиторії, тож "Чужий" точно отримає продовження в цьому ж дусі.
Серіалом року для мене став "Фолаут" / Fallout, поки що найкраща адаптація ігрового світу, яка не паразитує на ньому, а навпаки, розширює та привертає увагу ширшої аудиторії. Принаймні, позитивні відгуки про "Фолаут" я чув від людей, які, здавалося б, ніколи не те що не знали про гру, але й загалом не цікавилися фантастикою.
Також відзначу адаптацію книги "Пам'ять про минуле Землі" Лю Цисіня в серіалі "Проблема 3 тіл" / 3 Body Problem від Netflix. Перший сезон вийшов доволі повільним, сценаристи намагалися акуратно познайомити глядачів з головними героями та загальною концепцією інопланетного вторгнення з погляду наукової фантастики, проте події другого сезону мають бути набагато жвавішими. Тож, з цікавістю чекаю продовження.
Олег Данилов, редактор "Межі"
Згадати фільми, які ти дивився минулого року, дуже просто. Відкриваєш IMDb.com та дивишся рейтинги, які ти проставив з 1 січня 2024 року. Але не все так просто, бо кращими серіалами 2024 року для мене стали нові сезони серіалів попередніх років. Я з величезним задоволенням ще раз передивився усі сезони "Теда Лассо" / Ted Lasso, цього разу з англійською озвучкою (які різні в них усіх акценти – це щось неймовірне!); подивився 2-4 сезони шпигунського трилеру "Кульгаві коні" / Slow Horses, здається це шоу з кожним роком стає лише краще; а також 3-4 сезони фантастичного серіалу "Заради всього людства" / For All Mankind.
Щодо серіалів 2024 року, то найкращими мені здалися "Підземелля смакоти" / Danjon meshi, "Проблема 3 тіл" / 3 Body Problem від Netflix та "Володарі неба" / Masters of the Air від Apple TV+.
А ось фільмами відкриттями року для мене стали геть не нові стрічки, а справжня класика, яку я подивився лише зараз. Це "Лоуренс Аравійський" / Lawrence of Arabia (1962) – історичний епік з молодими Пітером О'Тулом й Омаром Шаріфом та фантастичними пустельними краєвидами. Усі його сім (!) "Оскарів" повністю заслужені. А також романтична авіаційна пригода "Порко Россо" / Porco Rosso (1992) від неймовірного Хаяо Міядзакі. Насправді мені подобаються усі фільми маестро, але цей я чомусь пропустив.
І наостанок хочеться згадати українські стрічки, які вразили мене цього року. Це "Довбуш" Олеся Саніна (фільм вийшов у 2023 році, але на Netflix з’явився лише у 2024 р.), який показав, що в Україні навіть під час війни можна знімати епічні костюмовані історичні фільми; та документальний фільм "ЕПІЗОДИ: Тінь Чорнобиля" який розбуркав у мені купу ностальгійних спогадів. А ще я дуже раджу усім подивитися вже не новий фільм "Я працюю на цвинтарі" (2021), який дуже обережно та дуже людяно підходить до деяких неймовірно важких питань життя та смерті.
Сергій Світличний, редактор "Межі"
З цьогорічних гучних назв відзначу, мабуть, "Дюна: Частина друга" / Dune: Part Two. Хоча після першої частини ця стрічка і сприймалася дещо слабшою, але той самий неймовірний масштаб і разюча видовищність зробили її одним з найкращих фантастичних блокбастерів останнього часу.
Ще одна видовищна фантастика, яка мені запам'яталась цього року – це "Ґодзілла мінус один" / Gojira -1.0 / Godzilla Minus One. Ніколи не був палким фанатом цієї франшизи – і тим паче того, куди вона прямує останнім часом – але цей японський епічний фільм-кайдзю справив сильне враження. Головним чином тому, що "Годзілла" нарешті повернулась до того, чим була від початку: не черговим видовищним блокбастером з купою спецефектів, а уособленням страхів перед наслідками застосування ядерної зброї.
Події наступної стрічки також відбуваються під час Другої світової війни, але на іншому боці земної кулі. Це історична драма "Зона інтересу" / The Zone of Interest про спокійне й ідилічне життя зразкової німецької родини, що мешкає через паркан від концтабору Аушвіц. Куди кожен день на роботу відправляється голова сім'ї – комендант табору Рудольф Гьосс. Фільм вражає майстерним зображенням відстороненості та повної байдужості звичайних, здавалося б, людей до жахіть і злочинів проти людства, що відбуваються буквально в кількох метрах від їхнього дому – і якими заправляє їхній люблячий батько та чоловік.
І наостанок згадаю… "Термінатор" / The Terminator – так, найпершу частину 1984 року, яку я нарешті передивився цього року в нормальній якості. Перед цим останнього разу я її бачив, здається, ще десь у 90-х – і зараз був дуже вражений тим, наскільки добре фільм зберігся дотепер. Попри свій, м'яко кажучи, вже поважний вік (цього року стрічці виповнилося цілих 40 років), The Terminator і зараз сприймається як дуже якісний, атмосферний і динамічний фантастичний бойовик.
Щодо серіалів – мені дуже "зайшов" "Фолаут" / Fallout – він видався вдалою екранізацією останніх частин гри від Bethesda і дуже точно передає їхню унікальну атмосферу цинічного насильства і чорного гумору – і поєднує їх з чудовою акторською грою Елли Пернелл та Волтона Гоггінса.
Ще один цьогорічний серіал, який хотілося б відзначити – це "Шьоґун" / Shōgun якісна і видовищна історична драма про пригоди європейського моряка у середньовічній Японії. Shōgun базується на однойменній книзі та, на відміну від попередньої її екранізації 1980 року, вийшов набагато автентичнішим, без традиційної “голівудщини” у зображенні самурайської Японії.
І останній серіал, який мені запам'ятався цього року – це "Про всі створіння – великі й малі" / All Creatures Great and Small. Він стартував ще у 2020 р. і налічує вже 5 сезонів, але я до нього дістався лише зараз – і не пожалкував. Хто б міг подумати, що звичайні будні сільського ветеринара в провінційній Англії кінця 30-х – початку 40-х років минулого століття можуть бути такими цікавими!
Микита Казимиров, автор "Межі"
Фільми та серіали я дивлюся переважно по роботі, тому майже всі мої розгорнуті думки про них ви можете прочитати на "Межі". Тому зосередимося на головному у 2024 році – або на речах, які в текстах не висвітлював.
Якщо казати про особистий фільм року, то на думку одразу приходить Strange Darling, який занадто просто локалізували як "Переслідувач"”. Це ідеальне кіно, в якому все на своїх місцях, але все одно в ньому є величезний простір, щоб дивувати та шокувати. Всім фанатам трилерів – дивитися обов’язково.
На початку року викликала тривожні, але незабутні відчуття "Зона інтересу" / The Zone of Interest Джонатана Глейзера. Це фільм, який пропонує подивитися на побут сім’ї голови нацистського концтабору. Здавалося б, ще одна спроба Заходу показати "інший бік" та "не все так однозначно". Однак ні, "Зона інтересу" малює образ нескінченного, всеосяжного зла, яке проявляє себе навіть у дитячих іграх або приготуванні їжі. Важке кіно, але перегляду варте.
"Субстанція" / The Substance – це ледве не головна стрічка 2024 року, якщо говорити про згадки в інфопросторі та вплив на суспільство. Вона навіть "Дюну: Частина друга" / Dune: Part Two переплюнула, що вже гарний показник. "Субстанція" мені дуже сподобалася, але після першого перегляду були питання до фіналу. Через деякий час я передивився кіно – і фінал вже здався максимально логічною крапкою в кіно про дисморфофобію та спроби прийняти себе.
Якщо казати про серіали, то передивився "Останніх з нас" / The Last of Us. Цікаво, як серіал розвиває сюжетні лінії з гри та навіть додає важливі сюжетні подробиці. Чомусь здається, що третя частина The Last of Us точно буде спиратися в першу чергу саме на шоу від HBO, а не на ігри.
З аніме всю мою увагу забрали "Дандадан" / Dandadan та новий сезон "Бліч: Тисячолітня кривава війна" / Bleach: Sennen Kessen-hen. Перше – це божевільна пригода про прибульців, привидів та не дуже звичайних школярів, які шоковані від подій навколо не менше, ніж будете ви під час перегляду. А третя частина нового сезону Bleach показує, як треба правильно екранізувати типові для Японії “історії про битви”. Ще шоу навіть виправляє деякі нюанси манги, за що всім причетним окрема подяка.
Якщо ж хочеться чогось незвичайного, то раджу "Дивовижний цифровий цирк" / The Amazing Digital Circus та "Я бачив, як світиться телевізор" / I Saw the TV Glow, які непогано заграють з горор-елементами. Так, я дуже люблю горори, як здогадалися?
Євгенія Губіна, редакторка "Межі"
Сьогодні я дивлюся фільми здебільшого в кінотеатрах. І хоча цього року я переглянула чимало стрічок, згадати хочеться лише декілька.
Насамперед це "Дюна: Частина друга" / Dune: Part Two. Картина продовжує історію "Дюни" / Dune: Part One та відрізняється від першої частини атмосферно. Сиквел Дені Вільньова наче "наростив м'язи" та має більш масштабний вигляд.
Сильне враження справила "Субстанція" / The Substance з Демі Мур і Маргарет Квеллі. Фільм знятий у жанрі боді-горору та насичений бридкими спецефектами. Але вони чудово задають тон та підсилюють загальне сприйняття історії.
Дуже здивував "Конклав" / Conclave про обрання нового Папи. Тут немає динамічних сцен або надприродних здібностей у героїв. Проте двогодинна картина із Рейфом Файнзом тримає в напрузі буквально до останньої хвилини!
Багато очікувань було від "Чужого: Ромул" / Alien: Romulus. Після трейлерів здавалося, що режисер Феде Альварес зняв гідне продовження франшизи "Чужий". Спершу так і було, але останні 20 хвилин стрічки мої сподівання повністю перекреслили.
Окремо хочу розповісти про "Мовчання ягнят" / The Silence of the Lambs. Психологічний трилер дебютував в 1991 році, але зараз його знову показали на великих екранах. І глядачі не втратили такої нагоди! Причому дехто з них прийшов із собаками.
"Хвостатих" пускають в деякі кінотеатри, і це додає нових вражень. Лише уявіть: Клариса Старлінг вирахувала вбивцю, все близиться до фіналу, аж раптом поруч щось ворушиться… Пес, який тихо сів поруч, зробив напружений момент фільму більш несподіваним. А мій настрій – ще кращим!
Дмитро Курятник, автор "Межі"
З фільмами та серіалами в цьому році в мене не склалося, вийшло начебто і багато всього, але дивитися або не було коли, або не було бажання. Так, головні серйозні фільми та серіали року були відкладені на потім, натомість я надав перевагу виключно розважальному контенту.
Першим згадується "Дедпул і Росомаха" / Deadpool & Wolverine, вибуховий набір з великодок, веселих та відверто дурнуватих жартів для фанатів (виключно для фанатів), який намагається видавати себе за фільм. Не знаю як його змогли додивитися люди "не в темі", але я під час перегляду отримав справжнє задоволення.
"Чужий: Ромул" / Alien: Romulus заслуговує на згадку завдяки спробам повернутися до витоків кіноепопеї, це набагато камерніший фільм, ніж останні стрічки серії, який псує всього одна сцена (гадаю, ви знаєте яка). За великим рахунком, все, що "Ромул" може вам запропонувати, ви вже бачили до цього, але якимось чином Феде Альварез зумів переказати відому історію таким чином, щоб від екрана важко було відірватися.
Звісно, не могла залишитися поза увагою і "Дюна: Частина друга" / Dune: Part Two. Касові збори перевершили навіть першу частину, дилогія у Дені Вільньова вийшла дійсно епічною, але давайте вже наступний фільм, Френк Герберт написав більше однієї книги, якщо що, втретє дивитися одне і те саме було… гхм… менш цікаво, ніж могло б бути.
З серіалами думати довго не прийшлося, на першому місці однозначно "Шьоґун" / Shōgun. Книгу я почитати досі так і не зміг, але серіал 1980-го року дивився декілька раз, тому було дуже цікаво глянути на сучасну версію пригод англійського моряка Джона Блекторна у феодальній Японії XVII сторіччя. Серіал вийшов фантастичний, просто беріть і дивіться, якщо досі цього не зробили.
На другому місці “Фолаут” / Fallout. Перші промо матеріали викликали доволі скептичне ставлення, але дарма. Фірмові атмосфера та чорний гумор в наявності, каст виявився чудовим, серіал я буквально проковтнув на одному подиху і дуже чекаю другий сезон.
Щодо анімаційних серіалів, то в першу чергу хочу зазначити "Підземелля смакоти" / Danjon meshi, але не стільки за сюжет чи персонажів (доволі вторинних, як на мій смак), скільки за демонстрацію підземель у вигляді справжньої живої екосистеми, а не банальних катакомб з випадковими монстрами.
Оскільки через війну наша компанія вже третій рік не може зібратися, щоб продовжити закинуту партію в D&D, доводиться компенсувати це переглядом тематичних шоу, зокрема, "Легенди про Vox Machina" / The Legend of Vox Machina. Третій сезон анімаційного серіалу, що базується на вебсеріалі від відомих акторів озвучки, що колись вирішили стрімити свої домашні ігри на широкий загал і тим самим фактично відродили D&D із забуття, вийшов таким самим чудовим. Чекаємо на продовження та Mighty Nein.
Маша Чіп, авторка "Межі"
Яскравих кіновражень цього року було дуже мало. Напевне, найбільше мене зачепив п'ятий сезон серіалу "Фарго" / Fargo. Хтось напевне скаже, що там забагато феміністичної повістки, але це точно буду не я. Мені сезон сподобався більше, ніж попередні два. Це – справжній “Фарго” з дуже класною головною героїнею, незламною шерифкою, безжально-комічним антагоністом і цілою галереєю колоритних персонажів другого плану. Все це приправлено майстерною акторською грою та видовищними планами. І трохи несподіваним, але дуже теплим фіналом.
В кінотеатрі я передивилась багато горорів і ледь не всі мультфільми, що виходили прокатом. По мультам дуже рівно, ніби вони всі несуть дуже дивне послання – хороше, добре, але однакове, всі добре зроблені, але сказати, що прямо щось по-справжньому сподобалось я не можу.
Горори – моє Guilty Pleasure, я не відношуся до них серйозно, дивлюся їх саме в кінотеатрі з тим, аби трохи полякатися і відволіктися від неконтрольованих жахів реальності. Вийшло це зробити з усіма фільмами цього жанру окрім "Субстанція" / The Substance. Це не просто “жахастик”, а дійсно якісне кіно з глибоким сенсом про прийняття себе та прийняття суспільством людини. Але як же ж жахливо-бридко було в деякі моменти! Втім, це цілком сприяло головному посиланню фільму. Але додав абсурдності сам кіносеанс: попри явні 18+ у залі було повно підлітків років 12-15. Все це мені трохи нагадало про примусовий похід мого класу на фільм про статеві відносини, коли тобі ніби й нема, чого соромитися, але дуже соромно і неприємно. Підлітки хихотіли, перешіптувались і вибухали гучним сміхом у найнапруженіші моменти. Під час однієї зі сцен мутацій хлопчина, що сидів поруч і флегматично жував попкорн, закашлявся і практично повернув його назад у відро. Його друзі голосно все коментували, а один намагався записати тікток, але темрява завадила. З одного боку, це розбавило гнітючу атмосферу "Субстанції", з іншого – порушило цілісність сприйняття. До того ж не впевнена, що це мине безслідно для психіки самих дітлахів.
З фантастики згадується "Дюна: Частина друга" / Dune: Part Two – фільм сподобався акторською грою та масштабними сценами, хоча й менше, ніж перша частина. А також "Чужий: Ромул" / Alien: Romulus. Готуючи статті про всесвіт Чужого, я передивилася перші частини й уперше подивилася "Заповіт". Новий фільм сподобався – добротна кінофантастика, хоч і не дотягує до класичних частин. Як фанатка Fallout, із задоволенням подивилася серіал “Фолаут” / Fallout, хоча загального захоплення не поділяю.
Найбільше з нових фільмів зачепив "Єретик" / Heretic – філософська притча про віру та свободу вибору. Дещо статичний, але дуже напружений і цікавий фільм, від якого склалося враження, ніби прочитала цілу книгу.
А ще я вкотре передивилася "Сни Акіри Куросави" / Akira Kurosawa's Dreams, і знову знайшла для себе щось нове і прекрасне.
Фільми року на "Межі" (за кількістю згадок)
"Дюна: Частина друга" / Dune: Part Two – 6
"Чужий: Ромул" / Alien: Romulus – 4
"Субстанція" / The Substance – 3
"Зона інтересу" / The Zone of Interest – 2
Серіали року на "Межі" (за кількістю згадок)
"Підземелля смакоти" / Danjon meshi – 2
"Проблема 3 тіл" / 3 Body Problem – 2
Таким редакції та авторам "Межі" запам’ятався 2024 кінорік. А що ви дивилися у 2024 році в кіно та на стримінгах? Додавайте власні ігри року в коментарях.