Індіана Джонс – це ніби ностальгія у квадраті. Вперше з'явившись на кіноекрані у 1981 році, цей герой відразу ж зміг викликати легкий спокійний сум за старими добрими часами першої половини буремного ХХ сторіччя. І це ми не про перерозподіл світу, війни, революції, репресії та знову війни. Це ми про ті часи, коли автомобілі були рідкістю і мали лише по кілька нещасних кінських сил, звідусіль грали новонароджені джазові стандарти, чоловіки ходили в елегантних костюмах, жінки – у капелюшках та елегантних платтях. Ну а професори археології не просиджували штані у перенасичених книжковим пилом кабінетах, а бігали по диких місцинах, шукаючи артефакти древніх цивілізацій та… про що це ми? Будемо чесні: таких професорів насправді майже не існує. Зазвичай наукова діяльність відбувається таки у чотирьох стінах. Ну або в якійсь ямі у глушині, де місяцями акуратно відкопують шматочок якого-небудь глечика віком три тисячі років.
Індіана Джонс, як і, скажімо, Джеймс Бонд, – персонаж міфічний, Одіссей масової культури 20 століття. Він – це втілена на екрані мрія науковця, а швидше – просто освіченої людини – про пригоди, розкопки й таємничі скарби. У цій статті ми розкажемо, як народжувався міф про археолога з батогом, а також згадаємо найкращий спадок, що лишив по собі Індіана. Згадати про нього завжди приємно, а тим більше – напередодні виходу нової відеогри Indiana Jones and the Great Circle, пригодницького бойовика про найвідомішого авантюриста від археології.
Народження героя
Кінець сімдесятих. Голлівуд лихоманить від успіху "Зоряних воєн". Але їхньому "батькові", Джорджеві Лукасу, хочеться чогось новенького. Точніше, навпаки, йому маряться герої минулих часів. Не супергерої, а ті, що без надздібностей, майже звичайні люди, ті, кого в неймовірні пригоди затягує природний авантюризм та бажання пізнати невідоме.
Колись був такий Алан Квотермейн. Цей герой з'явився ще в 19 столітті в романі "Копальні царя Соломона" Генрі Райдера Гаґґарда. Крутий мисливець, він подорожував Африкою в пошуках пригод і давніх скарбів. Роман був виданий 1885 року й мав просто шалений успіх. А все через те, що 1873 року реальний археолог Генріх Шліман знайшов руїни тієї самої Трої, і світ збожеволів від ідеї загублених світів і прихованих скарбів.
Окрім Квотермейна з'явилося ще кільканадцять схожих на нього героїв. Наприклад, запальний професор Челленджер із "Загубленого світу" Конан Дойла, який відкрив плато з динозаврами. Або Док Севідж, геніальний учений та шукач пригод, який уперше з'явився в pulp-романі "Людина з бронзи" 1933 року. Або... діснеївський дядечко Скрудж. Для нас трохи несподівано, чи не так? Проте згадайте, навіть у "Качиних історіях" / Duck Tales (1987) цей скнара-мільярдер весь час тинявся віддаленими дикими точками планети в пошуках скарбів. А комікси з його участю з'явилися значно раніше. Скрудж МакДак уперше з'явився в коміксі Christmas on Bear Mountain у грудні 1947 року. Створений Карлом Барксом, цей персонаж швидко здобув популярність, що призвело до запуску окремої серії коміксів Uncle Scrooge у 1952 році. До речі, в тих коміксах уже був і величезний камінь, що котиться, і пастки з шипами в стінах.
А ще був Невада Сміт. Навряд чи багатьом українським читачам знайоме це ім'я. Це герой вестернів, якого на екрані втілив актор епохи "Золотої доби Голлівуду" Стів Макквін. Помітили особливість імені героя? Назва штату плюс розповсюджене прізвище. Цей патерн запав Джорджеві Лукасу в голову, і коли його думки крутилися навколо вченого-відчайдуха, що шукає давні артефакти, він придумав Індіану Джонса. Ім'я "Індіана" з'явилося невипадково: так звали улюбленого собаку режисера.
Отже, 1977 року Джордж Лукас, що відпочивав від голлівудської метушні на Гаваях, зустрів Стівена Спілберга. Ці двоє кіномайстрів були вже доволі успішними, але на той момент їм було нелегко. Нещодавно Спілберг створив "Близькі контакти третього ступеня" / Close Encounters of the Third Kind (1977), фільм, який не лише приніс прибуток, але й урятував Columbia Pictures від банкрутства. Проте Стівен мріяв знімати не тільки популярні блокбастери, але й щось серйозніше та глибше. Або хоча б нову серію "бондіани", але в цьому продюсери йому відмовили.
У Лукаса назрівали сімейні проблеми та творча криза. Він втомився від зйомок перших "Зоряних воєн" / Star Wars (1977) і з острахом чекав на їхній реліз. Критики пророкували фільму невдачу та вважали це кіно невдалою юнацькою вправою. Як зізнався сам Лукас, писати йому було надзвичайно важко, і він від цього страждав. Але в якийсь момент до Джорджа почали доходити чутки про касові збори, і це заохотило його до роботи.
Тож Лукас запевнив свого приятеля Спілберга, що в нього є герой ще крутіший за Джеймса Бонда, і розповів йому про археолога в капелюсі. Їхні думки щодо образу здебільшого збігалися. Так, вони обидва розуміли, що хочуть створити щось у дусі тих старих серіалів 30-х років – з погонями, перестрілками та харизматичними героями, а що найголовніше – з мрією про далекі землі й дивовижні пригоди. Але їхній герой мав бути глибшим. Не всесильним, і навіть вразливим. Він міг помилятися, потрапляти в незручні ситуації, відчувати біль – і продовжувати рухатися вперед. А ще він повинен був мати самоіронію. Єдине, спочатку Індіана Лукаса був трохи більш меркантильним і хотів, як Скрудж, діставати артефакти заради власного збагачення, а Індіана Спілберга був більш романтичним та альтруїстичним і працював заради науки й самих пригод. Який із концептів переміг, ви вже, напевне, здогадалися.
І ось так, із суміші дитячих коміксів про качку-скнару, вікторіанських романів про мисливця в Африці й старих серіалів про нацистських шпигунів народився найвідоміший археолог в історії кіно. А ще він боявся змій. Бо кожен супергерой має мати свою слабкість. Навіть якщо він зовсім не супергерой, а авантюрний професор із батогом.
Вибір актора на головну роль, сценарій та студія
Для написання сценарію найняли Лоуренса Каздана. Його завдання було нелегким: треба було зв'язати воєдино гігантський валун, що котиться за героєм, викрадення вантажівки в Третього Райху, підводний човен і конкурента з гранатометом. І щоб усе це виглядало як єдина історія. Деякі ідеї Лукаса та Спілберга, як-от погоню на вагонетках чи використання гонга як щита від куль, довелося відкласти до наступних фільмів.
З артефактом для пошуків допоміг знайомий Лукаса, режисер Філіп Кауфман. Історію про втрачений Ковчег Завіту він почув... від свого стоматолога. Ковчег мав стати причиною конфлікту з нацистами: Адольф Гітлер, як відомо, захоплювався окультними теоріями.
Спершу на роль Індіани хотіли взяти актора Тома Селлека. Це харизматичний вусань, приватний детектив Магнум з однойменного серіалу, який згодом зіграв коханого Моніки в серіалі "Друзі" / Friends (1994 – 2004). Але доля розпорядилася інакше: у Селлека вже була угода зі знімальною групою того самого "Магнум" / Magnum, P.I. (1980 – 1988).
Джордж Лукас спочатку не був у захваті від кандидатури Гаррісона Форда: він не хотів знімати одного й того самого актора в кожному фільмі, як це робить, наприклад, Мартін Скорсезе з Робертом Де Ніро. Але Спілберг наполіг на зустрічі з Фордом і відразу зрозумів – це точно він, їхній доктор Джонс.
Залишалося знайти студію, яка б погодилася фінансувати проєкт. І це виявилося непросто, навіть із такими важковаговиками касових зборів, як Лукас і Спілберг. Річ у тім, що Джордж вимагав повного контролю над авторськими правами. Тільки Paramount погодилася на виробництво, та й то Лукасу довелося трохи поступитися. Зате він виторгував собі дуже непоганий відсоток від прибутку.
"Індіана Джонс: у пошуках втраченого ковчега" / Raiders of the Lost Ark
Рік виходу: 1981
Режисер: Стівен Спілберг
IMDb: 8,4/10
Сюжет першого фільму простий і безжально ефективний, як прямий удар у щелепу: 1936 рік, археолог Індіана Джонс мусить знайти Ковчег Завіту раніше, ніж до нього доберуться нацисти. Чому? У Гітлера, як виявляється, є таке собі хобі – окультизм, а в Ковчезі зберігаються скрижалі з десятьма заповідями, які, за легендою, надають власникові непереможну силу. Що може піти не так у такій місії? Спойлер: абсолютно все.
У фільмі з’являються яскраві компаньйони Індіани.
Перш за все – Меріон Рейвенвуд (актриса – Карен Аллен), єдина жінка, яка змогла приручити археолога-авантюриста. Щоправда, приручити Індіану – завдання не з легких. Він двічі тікав від неї на двадцять років – мабуть, щоб набратися сміливості для шлюбу. Вона вміє пити віскі краще за будь-якого ковбоя, б'ється так, що соромно стає навіть бувалим головорізам, і керує літаком у стилі "або долетимо, або хоча б спробуємо".
А ще – Саллах Мохаммед Файзел ель-Кахір (актор – Джон Ріс-Девіс). Єгипетський копач, поліглот і майстер на всі руки. Якщо треба викопати давнє місто – він викопає. Якщо треба заспівати Гілберта і Саллівана в пустелі – заспіває. Якщо треба врятувати Інді – немає питань. Найкращий друг, про якого може мріяти шукач пригод.
Знімали кіно в різних місцях, зокрема й у справжніх джунглях. Одного разу там стався прикрий випадок: половина знімальної групи та й сам Гаррісон Форд з'їли щось аж занадто екзотичне й підхопили дизентерію. Але від цього, як не дивно, фільм тільки виграв. Так, знаменита сцена бою з мечником мала містити видовищне фехтування. Але Форд, у якого не було сил навіть тримати меча, просто дістав пістолет і "виконав план за мінімумом". Сцена вийшла настільки яскравою, що ввійшла в аннали кіноісторії.
Також у фільмі мали фігурувати коти, тож на майданчик запросили десь із сотню пухнастих акторів. Але раптово з'ясувалося, що Форд боїться котів. Звісно, не так, як Інді змій, але котів довелося скоротити. А ось до герпетофобів жодної пощади: для сцени в "Колодязі душ" на майданчик завезли понад 7 тисяч (!) цілком справжніх рептилій. Кобра, що "зиркає" на Форда у знаменитій сцені, насправді була відділена від актора склом. І це добре, бо змія плюнула отрутою прямо в нього. Погодьтеся, такі нюанси додають гострих відчуттів навіть за лаштунками.
Цікавих деталей та сюрпризів у фільмі – хоч греблю гати. Ось, наприклад, на стінах "Колодязя душ" уважний глядач може знайти зображення R2-D2 і C-3PO, ніби герої "Зоряних воєн" вирішили зайти привітатися. Валун, що котився за Інді, хоч і виготовлений зі склопластику, все одно важив добряче – близько центнера. А ще над розкадровкою працював п'ятнадцятирічний Майкл Бей, який спершу вважав, що фільм буде "жахливим провалом". Згодом цей юнак сам став режисером культових вибухових блокбастерів. Навіть мавпа, яка мала зіграти нациста, категорично відмовлялася працювати. Щоб змусити її віддати "нацистське" вітання, знадобилося 50 дублів і виноградина на нитці.
Фільм зібрав майже $400 млн (при кошторисі у $20 млн), отримав чотири "Оскари" і, що найважливіше, подарував світові нового героя. Індіана Джонс був вразливим і людяним, він не всесильний – може помилятися, боятися, але завжди йде вперед. Він знає давні мови й цитує класиків, але не боїться використати пістолет, бо інколи це ефективніше.
"Індіана Джонс і Храм Долі" / Indiana Jones and the Temple of Doom
Рік виходу: 1984
Режисер: Стівен Спілберг
IMDb: 7,5/10
"Індіана Джонс і Храм Долі" переносить глядачів у 1935-й – за рік до подій "Ковчега". Спілберг вирішує, що археологія потребує більше мороку, і знімає приквел, що починається в клубі з промовистою назвою "Обі-Ван" (так, Лукас знову не зміг утриматися від згадки про "Зоряні війни"). Індіана намагається продати прах імператора китайській тріаді, але все йде не за планом: замість грошей він отримує отруту, і починається шалена втеча. Разом зі співачкою Віллі Скотт та 11-річним безпритульним Коротуном наш герой падає з літака, виживає завдяки надувному плоту й опиняється в індійському селі.
А в селі все дуже складно: неподалік оселилися сектанти, що поклоняються богині Калі. Вони викрали місцевих дітей і священний камінь Шанкара. Індіана, як завжди, не може залишитися осторонь і вирушає на допомогу. На шляху герої стикаються з катакомбами, заповненими комахами, зомбованими культистами, моторошними жертвоприношеннями і незабутньою вечерею з мавпячими мізками.
Дещо похмурий тон цієї частини франшизи багато хто пов'язує з особистим життям режисерів: Спілберг і Лукас саме переживали розставання з коханими, що наклало відбиток на сюжет. Кейт Кепшоу, яка зіграла Віллі, навіть довелося приймати заспокійливе перед сценами з комахами. Якщо вас дратують крики Віллі у цьому фільмі, знайте: Спілберг із цим незгоден. Актриса настільки вразила режисера, що той згодом із нею одружився. Пара має сім дітей, три з яких спільні. Що ж, любов, як і археологія, – річ незбагненна.
Через вимоги цензури знімати в Індії не вдалося, тож команда перебралася у Шрі-Ланку. Міст для фінальної сцени будували в трьох різних країнах. А під час зйомок сцени, коли Індіану б'ють батогом, на майданчику трапився кумедний інцидент: з'явилася Барбра Стрейзанд у шкіряному костюмі й продовжила "катувати" Форда, згадуючи його менш вдалі ролі, потім з'явилася Керрі Фішер (принцеса Лея), щоб "врятувати" його, а режисер "Імперія завдає удару у відповідь" / Star Wars Episode V: The Empire Strikes Back (1980) Ірвін Кершнер зіграв роль "сварливого режисера", що звинуватив Спілберга в непрофесіоналізмі. Зрештою, такі жарти лише додають теплих спогадів про знімальний процес.
Фільм зібрав понад 300 мільйонів доларів (бюджет $28 млн) і отримав "Оскар" за спецефекти. А ще він дещо змінив історію кіно, адже саме через "Храм Долі" та фільм Джо Данте "Гремліни" з'явився новий віковий рейтинг PG-13. Це була золота середина: фільми були надто похмурими для дітей, але недостатньо жорстокими для дорослого рейтингу.
"Індіана Джонс і Останній хрестовий похід" / Indiana Jones and the Last Crusade
Рік виходу: 1989
Режисер: Стівен Спілберг
IMDb: 8,2/10
1989 рік. Спілберг вирішує, що після культистів і нацистів Індіані Джонсу час зіткнутися зі справжнім викликом – власним батьком. І не просто батьком, а практично самим Джеймсом Бондом: екранний образ Генрі Джонса-старшого втілив класичний, а на думку багатьох глядачів і критиків, найкращий Бонд – Шон Коннері. До речі, Коннері був лише на 12 років старший за Форда, але екранна магія зробила своє: їхній тандем – це вибуховий коктейль гумору, харизми та взаємних шпильок.
Отже, Генрі Джонс-старший. Професор середньовічної літератури й експерт із батьківської байдужості протягом 20 років. Він провів життя в пошуках священного артефакту, але забув знайти спільну мову із сином. Мабуть, тому Індіана й вирішив назвати себе на честь родинного собаки (як, власне, і Лукас), адже від батька тепла не дочекаєшся. Але коли старший Джонс зникає під час експедиції, молодший вирушає його рятувати.
Фільм починається з флешбеку в 1912 рік, де юного Індіану (блискуче зіграного Рівером Феніксом) чекають великі відкриття: він здобуває свій перший артефакт, отримує свій знаменитий шрам на підборідді, вперше бере до рук батіг і... починає боятися змій. А ще отримує свій легендарний капелюх. День видався насичений.
Основна дія розгортається 1938 року. Індіана вирушає на пошуки свого зниклого батька, який пропав під час експедиції за Святим Граалем. Зрештою, він знаходить Генрі Джонса-старшого, і далі вони вже разом ідуть слідами легендарного артефакту. Їхній шлях пролягатиме через катакомби Європи та пустелі Йорданії, де доведеться зіткнутися з нацистами, чарівною, але підступною археологинею, бойовою сценою з танком часів Першої світової, а також невирішеними родинними травмами.
Знімали фільм у Венеції, Йорданії, Іспанії та Британії, хоча за сюжетом герої подорожують від Австрії до Німеччини. Сцена з Гітлером, який підписує щоденник Джонса, стала окремим шедевром іронії. До речі, роль Гітлера зіграв Майкл Шихан, той самий, що командував підводним човном у "Ковчезі". Підвищення по службі, так би мовити.
Спочатку планували сценарій про канібалів в Африці, але після критики "Храму Долі" за расистські підтексти від цієї ідеї відмовилися. Натомість вирішили розкрити тему стосунків батька і сина. Як результат – історія, де Святий Грааль важливий, але ще важливіший той момент, коли суворий археолог, який пережив зграї змій і натиск танка, раптом ніяковіє, почувши від батька прізвисько "молодший".
Фільм став касовим хітом, зібравши майже пів мільярда доларів (кошторис $48 млн) і отримавши визнання критиків. Бо тут було все: загадки, щурі в катакомбах, нацисти-недотепи, таємні лицарі, вибухи і, звісно, батьківська любов. А що може бути важливіше за розуміння, що навіть найкрутіший археолог світу – інколи просто хлопчик, який хоче чути похвалу від тата? Ну а Генрі Джонс-старший шукав Святий Грааль усе життя, а знайшов порозуміння із сином. І це, мабуть, важливіше. Хоча Грааль теж непогано.
"Індіана Джонс і Королівство кришталевого черепа" / Indiana Jones and the Kingdom of the Crystal Skull
Рік виходу: 2008
Режисер: Стівен Спілберг
IMDb: 6,2/10
Генрі Джонс-молодший зник із великих екранів майже на 20 років. І повернувся лише 2008 року. А у фільмі вже настав 1957 рік. Холодна війна. Маккартизм. Параноя. А Індіана Джонс, якому вже під шістдесят, досі може дати прочухана негідникам. Тільки тепер замість нацистів – радянські агенти з амбіціями телепатів.
На чолі загону КДБ – Ірина Спалько у виконанні Кейт Бланшетт. Її російський акцент настільки чудово-штучний, що заради нього можна пробачити сценарні дивацтва. А їх у "Королівстві кришталевого черепа" чимало.
Почнімо з того, що Індіана рятується від ядерного вибуху в холодильнику. Так-так, у звичайному побутовому холодильнику, оббитому свинцем. Фанати обурювалися, але, якщо чесно, після того, як він пережив відкриття Ковчега Завіту – це дрібниці.
Головний сюрприз – у Джонса є син! Мет (його грає Шая ЛаБаф) – такий самий шибайголова, як і батько. До речі, його справжнє ім'я – Генрі Джонс III, але він, як і тато, віддає перевагу прізвиську. Сімейна традиція в дії.
І, звісно ж, повертається Меріон Рейвенвуд, яка виявляється матір'ю Мета. І так, після стількох років вони з Інді нарешті одружуються. Майже диснеївський хепі-енд.
Сюжет обертається навколо кришталевого черепа прибульців. Так-так, Джордж Лукас нарешті просунув свою ідею з інопланетянами, хоча Спілберг опирався до останнього. Фанати були в люті – мовляв, яке НЛО в Індіані Джонсі?! Хоча, якщо подумати, чим прибульці гірші за Ковчег Завіту чи Святий Грааль?
Гаррісон Форд, до речі, був у чудовій формі. Він роками ходив до спортзалу, чекаючи на зйомки четвертого фільму. Більшість трюків, як і раніше, виконував сам.
Фільм отримав неоднозначні відгуки й зібрав майже 800 мільйонів доларів (бюджет $185 млн). А ще став лауреатом антипремії "Золота малина". І розділив фанатів на два табори: тих, хто ненавидить його за холодильник та прибульців, і тих, хто вважає, що дивитися на Інді похилого віку, який досі може надавати стусанів, – безцінно.
А ще тут є сцена, де гігантські мурахи з'їдають радянського солдата. Бо якщо вже робити божевільне кіно – то на повну.
"Індіана Джонс і Реліквія долі" / Indiana Jones and the Dial of Destiny
Рік виходу: 2023
Режисер: Джеймс Менґолд
IMDb: 6,5/10
2023 рік. Гаррісон Форд, якому вже 80, востаннє приміряє легендарний капелюх. Спілберг цього разу в кріслі глядача, довіривши режисуру Джеймсу Менгольду.
Сюжет починається 1944 року, коли молодий (і майстерно цифрово омолоджений) Інді разом із другом Безілом Шоу намагається завадити нацистам вивезти давні артефакти. Серед них – половина античного механізму, який, за легендою, може змінювати час. Як завжди, Інді не дає нацистам спокійно довезти свої скарби до пункту призначення.
1969 рік. Місячні перегони, хіпі, революційна атмосфера змін... і сімдесятирічний Індіана виходить на пенсію, сумно дивлячись на порожні стіни своєї квартири. Його шлюб із Меріон зруйновано, єдиний син загинув у В'єтнамі. Світ змінюється, а він – ні. Та раптом з'являється Гелена Шоу, донька Безіла й хрещениця Інді, яка хоче продати той самий механізм часу на чорному ринку. Родинна вірність, звісно, під питанням.
Однак артефакти приваблюють не лише археологів і ділків чорного ринку, а й нацистів. Цього разу їх очолює Юрген Фьоллер, який мріє повернутися в минуле й змінити перебіг Другої світової війни. Але, як це буває в подорожах у часі, замість 1939 року всі опиняються у 212 році до нашої ери, посеред облоги Сіракуз, де видатний Архімед власноруч творить історію.
Розчарований життям Інді хоче залишитися в минулому й допомогти Архімедові боротися з римлянами. Але Гелена, не втрачаючи здорового глузду, вирішує інакше.
Фільм провалився в прокаті. Бюджет був роздутим до небес (кошторис $295–387 млн, збори – $384 млн), а глядачі виявилися не готовими до чергового повернення легенди. Disney, розчарована результатами, заявила про "консервацію" франшизи. Однак фанати все ще сподіваються на можливий спін-офф із Геленою Шоу в головній ролі.
"Хроніки молодого Індіани Джонса" / The Young Indiana Jones Chronicles
Роки виходу: 1992–1996
Режисери: Джо Джонстон, Карл Шенкель, Саймон Вінсер та інші
IMDb: 7,2/10
А тепер повернімося у минуле. І хронологічно, і відносно зйомок двох останніх серій франшизи. Після успіху кінотрилогії Джордж Лукас вирішив, що світ потрібно познайомити із тим, як Інді пристав на свій шлях. Так у 1992 році з'явився серіал "Хроніки молодого Індіани Джонса". Це, було не лише пригодницьке шоу, а, як і перший сезон славнозвісного “Доктора Хто” / Doctor Who 1963 року, – просвітницький проєкт, що мав на меті познайомити дітей з деякими аспектами історії та культури. Правда, на відміну від стародавнього сезону про пригоди доктора у часі, це шоу було вельми високобюджетним.
Серіал розповідає про пригоди Індіани у віці від 9 до 21 року. Маленького Інді грав Корі Керрі, а юнака – Шон Патрік Фленері. Спочатку Лукас хотів запросити Рівера Фенікса, який був просто чудовим молодим Інді у "Останньому хрестовому походові", але той відмовився: серіали на початку дев’яностих не були в такій пошані, як зараз. Проте це не завадило появі у “Хроніках” таких зірок, як Макс фон Сюдов, Ванесса Редгрейв та Крістофер Лі. А ще у серіалі промайнули молоді Деніел Крейг і Кетрін Зета-Джонс. Та й сам Гаррісон Форд в одному з епізодів завітав.
Індіана у “Хроніках” – це провідник у світ культури та історії. Він, як той же Доктор Хто, Форрест Гамп або детектив Мердок зустрічає багатьох видатних особистостей свого часу: спостерігає за суперечкою між Пікассо і Дега, обговорює психоаналіз разом із Фрейдом, слухає джаз із Сіднеєм Беше. Для юного глядача це чудовий спосіб познайомитися з історичними постатями без нудних підручників.
Особисто мені у юному віці дуже зайшла серія про зустріч з Францем Кафкою в Празі. Було дуже дивно, як легко і з гумором автори підійшли до абсурду та відчаю кафкіанства. Але серіалу це вдалося. Кафка допомагає молодому Інді розібратися з бюрократичною машиною, і це виглядає одночасно смішно і... зовсім трохи по-кафкіанськи.
На жаль, серіал виявився занадто дорогим – з 70 запланованих епізодів зняли лише 28. Пізніше їх перемонтували у 22 півторагодинні серії.
Лукас планував показати, як зародилася дружба Індіани з Беллоком і родиною Рейвенвудів, але не встиг. Зате встиг познайомити підлітків з історією мистецтва, політикою та, звісно ж, археологією.
А ще в серіалі у якості оповідача з'являється 93-річний Індіана з пов'язкою на оці. Виходить, десь між 1938 і 1993 роками з ним сталася ще одна пригода. Але це вже інша історія.
Ігри з Індіаною Джонсом
Здавалося б, світ Індіани Джонса сам проситься у відеоігри. І розробники намагались. Проте з 18 випущених у світ ігор з ім’ям архітектора-авантюриста у назві лише кілька дійсно варті уваги.
У першу чергу – Indiana Jones and the Fate of Atlantis, що вийшла у 1992 році. Це добротний квест від LucasArts, дія якого відбувається у 1939 році та, мабуть, найкраща (як мінімум на 8 грудня 2024 року) гра, де головного героя звуть Індіана Джонс.
Інді та медіум Софі шукають Атлантиду раніше за нацистів. Три різні шляхи проходження: "Командний" (з Софі), "Одинак" (класичні пригоди) та "Кулаки" (більше бійок). Кожен шлях має унікальні локації та загадки. Атмосфера, гумор, головоломки – все на найвищому рівні. Гра досі вважається однією з найкращих point-and-click пригод в історії.
Indiana Jones and the Emperor's Tomb (2003) – приквел до "Храму Долі" з найкращою бойовою системою в серії. Інді може використовувати все, що потрапить під руку: стільці, палиці, пляшки. Бої виглядають як із фільмів – брудні, імпровізовані, з купою синців. Сюжет про пошуки магічної перлини веде через Цейлон, Прагу, Стамбул і Гонконг. Тут є і дракони, і нацисти, і перша зустріч з Ву Ханом. Гра досить захоплива, але й не без недоліків, як от невдале керування та одноманітність завдань.
The Last Crusade: The Graphic Adventure (1989) – ще одна цікава point-and-click гра з системою "коефіцієнту Інді" – бали за стиль і винахідливість. Можна проходити сцени різними способами: битися, хитрувати або розмовляти. Наприклад, замок можна відкрити відмичкою, підірвати або знайти ключ. Кожен спосіб впливає на рейтинг "справжності Інді". Хороша і не сама проста гра.
Також можна згадати про Indiana Jones and the Temple of Doom (1985), першу аркадну гру, в якій використали голос самого Гаррісона Форда і музику Джона Вільямса. Проста, але атмосферна. Гравці досі згадують її з теплом – вона першою дала відчути себе Індіаною Джонсом.
Окремо варто згадати досить вдалий експеримент – LEGO Indiana Jones: The Original Adventures (2008). Ця гра змогла практично ідеально поєднати атмосферу LEGO-ігор із культовими моментами та рівнями Індіани Джонса. Сюжетна лінія охоплює події перших трьох фільмів і дозволяє гравцям створювати транспортні засоби й персонажів. З понад 80 ігровими персонажами, ця гра стала справжнім подарунком для шанувальників франшизи. Але LEGO є LEGO – і хоча гра захоплює своїм гумором і творчістю, вона все ж трохи "задитяча" для багатьох дорослих фанатів Індіани Джонса.
Індіанові ігрові нащадки
Ми маємо великі сподівання на нову Indiana Jones and the Great Circle. Можливо, саме вона втілить у собі те, на що заслуговує справжня гра про авантюрного археолога. Те, чого не вистачало геть усім іграм серії – духу пригод, від яких неможливо відірватися. Хочеться вірити, що так і буде.
Що цікаво, найкращими "іграми про Індіану Джонса", на думку багатьох геймерів, стали ігри серії… Uncharted від Naughty Dog. Так, герой зовсім інший, сетинг більш сучасний, але саме там втілено все, чим мають бути пригоди авантюриста-дослідника: яскраві подорожі екзотичними локаціями, захопливий action, інтригуючі головоломки та гострі сюжетні моменти. І все з чудовим геймплеєм та керуванням. Одним словом, у ці ігри занурюєшся, як у справжні пригоди. Точно як з фільмами за участі Індіани.
Варто також згадати Tomb Raider. Пригоди Лари Крофт, хоча й запозичили багато рис від Індіани Джонса, зміщують фокус із класичного авантюризму до елементів виживання, самоподолання й адаптації до жорстоких умов. Зіткнення з природою, власними страхами та ворогами створюють унікальний досвід, який водночас зберігає дух археологічних пригод.
Якщо Indiana Jones and the Great Circle успішно поєднає те, що ми любимо в Uncharted і Tomb Raider, та ще й додасть свій унікальний шарм, у нас є шанс отримати гру, яка вшанує ім'я Індіани Джонса. Бо хто сказав, що легенди мають жити лише на великому екрані?
P.S. Наш огляд Indiana Jones and the Great Circle вже тут.